Домашній арешт не можна під вартою - до чи після «не можна» ставити кому у проханні сторони захисту?

Випустити з-під варти чоловіка, якого оголошували у міжнародний розшук – таке клопотання днями заявила суду його адвокат. Мова йде про 38-річного жителя смт. Гришківці, обвинуваченого у розбійному нападі та незаконному придбанні і збереженні наркотиків.

Ще три роки тому до Бердичівського міськрайонного суду надійшли матеріали у кримінальному провадженні щодо цього чоловіка за частиною 2 статті 309 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту). А в січні цього року «додався» ще й обвинувальний акт у кримінальному провадженні за частиною 3 статті 187 КК України (розбій, поєднаний і проникненням у житло).

Майже рік тому обвинуваченому обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжували, і який адвокат підсудного неодноразово просить замінити на домашній арешт. Особливістю даної справи є те, що, перш ніж узяти чоловіка під варту, його слід було ще розшукати. І не де-небудь, а на території Узбекистану. Після втручання Генпрокуратури його, на той момент підозрюваного, видали Україні.

Позиція сторони захисту з даного приводу була наступною: підсудний не переховувався від слідства, а просто гостював у матері на своїй Батьківщині. Виїхав до Узбекистану ще до того, як було оголошено про підозру, та й взагалі не знав про нове провадження проти нього. Аргументуючи своє клопотання про зміну запобіжного заходу, захисниця також наголосила, що у підзахисного спостерігаються ознаки стійкого розладу здоров’я, які настали через нанесення йому у 2017-му році важких тілесних ушкоджень, і через які він може отримати групу інвалідності, якщо пройде відповідне обстеження. А в СІЗО цього зробити неможливо.

Суд, приймаючи рішення, зважав і на те, що в чоловіка уже є шість судимостей. Крім того, виїхавши за кордон, він порушив покладені на нього обов’язки обвинуваченого з першої справи, що свідчить про перешкоджання провадженню. Щодо стану здоров’я, то єдина безумовна підстава для звільнення із СІЗО – це наявність захворювання, яке перешкоджає подальшому утриманню в тамтешніх умовах. А доказів про наявність саме такої хвороби сторона захисту не надала.

Крім того, допитані на попередніх засіданнях свідки та потерпілий не зменшили підозру, а інші докази по справі ще не досліджувались. Тож робити висновки про обґрунтованість-необґрунтованість висунутого обвинувачення нині зарано. Тому у задоволенні клопотання захисника про звільнення підсудного з-під варти суд відмовив.

Читайте інші новини у нас на Фейсбуці.

Пресслужба Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області