Чому одних – під варту, інших – під домашній арешт? Як обираються запобіжні заходи

Обрання запобіжного заходу (воно ж - санкція чи «запобіжка») - то завжди невідкладна і часто привертаюча громадську увагу судова процедура. Це не розгляд справи по суті: під час засідання суд не робить висновків про винуватість особи, а лише вирішує, як забезпечити її належну поведінку на час досудового розслідування.

Щоби, поки тривають слідчі дії, підозрюваний, скажімо, не втік, не залякав свідків чи іще чогось протизаконного не накоїв. Саме для цього й існують запобіжні заходи. За КПК України, ними є особисте зобов’язання, особиста порука, застава, домашній арешт і тримання під вартою. Дані заходи мають превентивний характер, відрізняються за своєю суворістю та певним чином на визначений час обмежують права особи.

На етапі досудового розслідування запобіжні заходи обирає слідчий суддя за відповідним клопотанням слідчого, що погоджене із прокурором. Підставою застосування «запобіжок» є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ст. 117 КПК України (переховування від правоохоронців чи суду; знищення доказів; вплив на свідків чи інших учасників провадження; перешкоджання слідству; продовження злочину або вчинення нового).

Крім існування обґрунтованої підозри у скоєнні правопорушення та вищевказаних ризиків, слідчий суддя зобов’язаний врахувати ще й багато інших обставин: вагомість наявних доказів; тяжкість вчиненого злочину і передбаченого покарання; розмір завданих збитків; репутація підозрюваного, його поведінка під час кримінального процесу, а також вік, здоров’я, сімейний та майновий стан, наявність постійного місця роботи і попередніх судимостей тощо.

Усі ці фактори суд оцінює в сукупності: не можна, приміром, узяти особу під варту лише тому, що вона раніше судима, або злочин, у якому її підозрюють, є тяжким. Кожна справа - індивідуальна і таким же індивідуалізованим є кожне рішення суду.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий (або прокурор) має довести, що встановлені в судовому засіданні обставини є достатніми для переконання у тому, що запобігти наявним ризикам (переховування підозрюваного, його вплив на свідків і т.д.) не зможе жоден із більш м’яких запобіжних заходів. Якщо такої доведеності нема, суд відмовляє в обранні суворішого заходу та може призначити більш м’який, який здатен забезпечити належне виконання процесуальних обов’язків підозрюваним. У разі порушення цих обов’язків, до особи можуть застосувати жорсткіший захід, верхівку серед яких посідає тримання під вартою.

Отож, відповідь на питання, що в заголовку, завжди базується виключно на вимогах закону та особливостях кожного провадження.

Пресслужба Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області