Бійка за сіно, ключовий свідок та неочікувана відповідальність

Два роки іспитового строку дістав молодик за побиття пенсіонера - це один з типових початків публікацій від Бердичівського міськрайонного суду. Однак дана історія унікальна тим, що цього разу порушив закон не тільки обвинувачений. Хто іще? Читайте до кінця.

За чиє добро переломили ребро?

Згідно з даними досудового слідства, у травні 2018-го неподалік залізничної станції у с. Скраглівка 34-річний бердичівлянин посварився із 56-річним селянином, ударив того в обличчя, схопив за шию й повалив на землю, після чого декілька разів напіддав ногами по тулубу. Пенсіонер отримав тілесні ушкодження у вигляді синців, струсу мозку, переломів ребер і десять днів провів у лікарні.  

Протягом усього судового процесу обвинувачений не визнавав себе винуватим: переконував, що того дня він лише посперечався з потерпілим через свою ж сіножать. А селянин нібито дуже конфліктна особа і не вперше вчиняє сварки, бо вважає, що саме йому належить право косити на цій ділянці траву.  У момент події на покосі були ще четверо людей, котрі приїхали разом з обвинуваченим. Проте ніхто з цих свідків (за їхніми словами) не бачив бійки: чули тільки розмову між чоловіками на підвищених тонах, після якої потерпілий уїхав на своєму мотоциклі.

Версія постраждалого була дещо іншою, хоча без розбратної сіножаті у ній теж не обійшлось. Кілька років поспіль він дійсно косив там траву, бо «лісник йому дозволив» та знав, що колись ця ділянка належала батьку обвинуваченого. А чи успадкував її останній, потерпілому невідомо. В той день розмова між чоловіками вкотре зайшла про те, хто з них і де має косити. Закінчилась вона застосуванням фізичної сили і єдине, що міг робити тоді збитий з ніг пенсіонер – ухилятися від стусанів та прикриватися руками…

Крапки над «і»

Ніхто з учасників і спостерігачів того конфлікту навіть не помітив, як за кількадесят метрів від них на залізничному пероні з’явилася жінка, котра поверталась додому та декілька хвилин мимовільно усе споглядала, аж поки не звернула в інший бік. І саме її показання допомогли з’ясувати, що факт нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень селянину таки мав місце.

Іншими важливими доказами стали результати низки слідчих експериментів та судово-медичних експертиз. Вони об’єктивно підвердили як правдивість слів потерпілого, так і спосіб та час отриманням ним тілесних ушкоджень. Після ретельної оцінки усього почутого й дослідженого з позицій допустимості, достовірності, належності та достатності (це зайняло аж 12 днів) суд ухвалив: бердичівлянин винен в інкримінованому умисному спричиненні тілесних ушкоджень, які не є небезпечними для життя, але які викликають тривалий розлад здоров’я (ч. 1 ст. 122 КК України).

Позицію обвинуваченого, що «не бив», яку він висловив і в останньому слові, було розцінено як захисну та намагання уникнути відповідальності.

І, до речі, про відповідальність…

У судових дебатах захисник обвинуваченого наполягав на тому, аби суд визнав висновки проведених експертиз недопустимими доказами. Річ у тому, що під час досудового слідства провадження тричі закривали і знову відкривали. Під час одного з таких закриттів слідчий… витребовував з лікарні медичні документи потерпілого для судмедекспертизи, хоча у той час не мав повноважень цього робити. На переконання захисника, усі висновки експерта, зроблені на основі документів, долучених до справи із порушенням кримінального процесуального закону, не можуть бути допустимими доказами.

Проаналізувавши доводи адвоката, суд зробив висновок, що слідчий дійсно не дотримався вимог КПК, а з боку прокурора не було належного процесуального контролю. Це могло призвести до порушення прав осіб у даній справі, а за відсутності відповідного реагування існує ризик повторення подібного в майбутньому. Тому постановлено окрему судову ухвалу з повідомленням керівника Житомирської обласної прокуратури щодо вжиття заходів дисциплінарного характеру за виявленим фактом.

Разом з тим, на думку суду, допущені стороною обвинувачення порушення не є істотними настільки, аби не захистити потерпілого, чиї права було порушено (що доводиться сукупністю усіх доказів), і який тривалий час наполегливо добивався притягнення винного до відповідальності.

Фінал історії

За скривдження пенсіонера бердичівлянину призначили 2 роки обмеження волі із встановленням іспитового строку такої ж тривалості. Крім того, він має компенсувати потерпілому 1 670 грн матеріальної та 5 000 грн моральної шкоди. Вирок іще не набрав законної сили і протягом тридцяти днів може бути оскаржений.

А що ж та сіножать, через яку усе і трапилось? Встановлення її достовірного господаря не було предметом розгляду даного провадження. Якщо з цього приводу вона фігуруватиме в інших наших справах, ми обов’язково розкажемо. Стежте за публікаціями.

Пресслужба Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області