Узагальнення судової практики розгляду слідчими суддями справ за поданнями про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту за 10 місяців 2014 року

Узагальнення судової практики розгляду слідчими суддями справ за поданнями про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту за 10 місяців 2014 року.

На виконання плану роботи Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області на II півріччя 2014 року проведено узагальнення судової практики розгляду слідчими суддями справ за поданнями про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту за 10 місяців 2014 року.

Дане узагальнення проведено з метою вивчення правильності застосування чинного законодавства, що регулює питання обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту, з'ясування причин помилок, що допускаються суддями при розгляді справ зазначеної категорії, виявлення спірних питань застосування норм матеріального та процесуального права при розгляді таких справ та з'ясування можливих шляхів їх вирішення.

Розгляд справ про обрання запобіжного захожу у виді взяття під варту повинен здійснюватися у точній відповідності із законом та в установлені для цього строки.

Статтею 29 Конституції України регламентовано право кожної людини на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Положення щодо застосування запобіжних заходів та продовження строку тримання під вартою визначені главою 18 КПК України.

Протягом 10 місяців 2014 року до Бердичівського міськрайонного суду надійшло 77 подань про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Слідчими суддями Бердичівського міськрайонного суду задоволено 41 подання про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту, відмовлено у задоволенні по 32 поданнях, по 4 поданнях застосовано більш м"який вид запобіжного заходу.

Згідно ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора.

Частиною 1 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою

кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають доста, підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті, в якій зазначено, що слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 цього кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м»який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Статтею 184 КПК України передбачено, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Клопотання про застосування запобіжного заходу згідно ст. 176 КПК України, розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Строк тримання під вартою, відповідно до ст. 197 КПК України, обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. При цьому судами враховуються вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, вимоги КПК України, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу, вивчає матеріали кримінального провадження, вислуховує з цього приводу думку сторін кримінального провадження.

При розгляді клопотань слідчих, прокурорів про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчі судді перевіряють обґрунтованість наведених у клопотанні доводів про необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу, встановлюють доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м»яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, конкретні обставини справи та дані про особу підозрюваного, обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує, його вік, стан здоров»я, сімейний стан, наявність місця реєстрації та постійного місця проживання, майновий стан та інші обставини, що характеризують особу підозрюваного, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1.   щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2.                         щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3.                         щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається прокурором, слідчим за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п»ять днів до закінчення дії попереднього рішення суду про тримання під вартою та розглядається слідчим суддею до закінчення строку дії попередньої ухвали. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування.

Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: шести місяців у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості та дванадцяти місяців у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.