Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Узагальнення строків призначення та розгляду справ, по яким підсудні перебувають під вартою за 2014 рік

Статтею 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожного на розгляд справи упродовж розумного строку. Звід принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув’язненню будь-яким чином, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 09 грудня 1988 року, вимагає проведення судового розгляду стосовно затриманої особи у розумні строки після її затримання або звільнення цієї особи до розгляду справи (провадження) в суді. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові у правосудді.

Із моменту ратифікації конвенції Україна взяла на себе низку зобов’язань у сфері захисту прав людини. Серед них, відповідно до ст.ст.32, 46 Конвенції, є визнання Україною юрисдикції Європейського суду з прав людини, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України. З метою врегулювання відносин, що виникають у зв’язку з обов’язком держави виконувати рішення Суду проти України, усунення причин порушення останньою норм конвенції, впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів захисту прав людини та створення передумов для зменшення кількості заяв до ЄСПЛ, Верховною Радою прийнято закон «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV, у ст.17 якого наголошується, що суди при розгляді справ застосовують конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Разом із тим, поряд із міжнародно-правовими актами вимоги про здійснення кримінального провадження впродовж розумного строку закріплені і у національному кримінальному процесуальному законодавстві. Так, однією із засад кримінального провадження відповідно до п.21 ч.1 ст.7 КПК України є розумність строків, зміст якої розкривається у ст.28 КПК. Зокрема, відповідно до ч.4 ст.28 КПК 2012 року, кримінальне провадження щодо особи, яку тримають під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово. Неухильне дотримання положень цієї статті, яка, з-поміж іншого, покладає на суд обов’язок із забезпечення проведення судового провадження у розумні строки, є необхідною передумовою виконання завдань кримінального провадження та дотримання основоположних прав людини на усіх його стадіях.

Підвищені вимоги до судового розгляду кримінальних справ у порядку КПК 1960 р. ґрунтуються на наявній практиці ЄСПЛ та мають враховуватися судами з огляду на положення ст.17 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV.

Оскільки, за змістом ст.124 Конституції, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а юрисдикція їх поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, основну роль у забезпеченні ефективного захисту прав і свобод громадян на національному рівні відведено саме судам. Пленум Верховного Суду в п.1 постанови «Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ» від 1.04.94 №3 звернув увагу на необхідність підвищення особистої відповідальності суддів за своєчасний та якісний розгляд судових справ, оскільки дотримання суддями встановлених законом строків розгляду є їхнім обов’язком. При цьому навмисне порушення процесуального закону чи несумлінність, які спричинили несвоєчасне слухання і тяганину при розгляді кримінальних або цивільних справ та істотно обмежили права і законні інтереси громадян, слід уважати, з урахуванням конкретних обставин, як неналежне виконання професійних обов’язків судді.

У сфері захисту прав людини у кримінальному судочинстві серед найбільш поширених проблем, що призводять до порушення конвенційних зобов’язань держави, продовжують залишатися тривалий судовий розгляд кримінальних справ (проваджень) судами через порушення однієї з основоположних загальних засад кримінального судочинства — дотримання розумного строку розгляду; прояви несумлінності у здійсненні правосуддя без затримок; недоліки судової практики, що спричиняють порушення права особи на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до практики ЄСПЛ обчислення строку провадження в кримінальній справі розпочинається з моменту винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого, затримання особи за підозрою у скоєні злочину чи допиту її як підозрюваного (навіть допиту особи як свідка, якщо з протоколу допиту вбачається, що на момент допиту слідчий уже підозрював допитуваного в причетності до конкретного злочину) залежно від того, яка із зазначених подій сталася раніше, і закінчується винесенням остаточного рішення в кримінальній справі.

Критерієм оцінювання розумності строку є складність справи, що може бути зумовлена як фактичними обставинами справи, так і різними правовими аспектами, пов’язаними зі справою опосередковано. Складність справи визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачених, підсудних та інкримінованих епізодів злочинної діяльності, характеру фактичних даних, що підлягають установленню, кількості учасників справи (потерпілих, свідків), обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення судового слідства, забезпечення допомоги перекладача, об’єднання матеріалів справи тощо.

Вимоги оперативності розгляду кримінальних проваджень у справах, у яких підсудного тримають під вартою, ґрунтуються на підвищених вимогах до розумного строку розгляду (з урахуванням виключного ступеня обмеження права особи на волю).

Проведене узагальнення строків призначення та розгляду справ, по яким підсудні перебувають під вартою за 2014 рік засвідчив наступне.

Так, станом на 01.01.2014 року у справах, які перебували на розгляді Бердичівського міськрайонного суду, запобіжний захід у виді тримання під вартою було застосовано щодо 33 осіб. Впродовж року кількість таких осіб змінювалась в сторону збільшення або зменшення, та станом на 01.01.2015 року під вартою у справах, які перебували на розгляді Бердичівського міськрайонного суду, перебувало вже 26 осіб.

Аналіз тривалості судового розгляду таких справ засвідчив, що з вказаних справ станом на 01.01.2014 року на розгляді суду понад 6 місяців перебувало 3 кримінальні провадження щодо 3 осіб, які утримувались під вартою, та понад рік – 9 кримінальних проваджень, у яких під вартою знаходилось 14 осіб.

Станом на кінець звітного року, тобто на 01.01.2015 року, кількість справ, які знаходились на розгляді суду понад 6 місяців збільшилась до 6 справ у яких вже 8 осіб перебували під вартою. Натомість кількість справ, що знаходились на розгляді суду понад рік зменшилась до 7 справ у яких 9 осіб утримувались під вартою.

При цьому кількість осіб взятих під варту Бердичівським міськрайонним судом у 2014 році становить 7 осіб (при 5 особах у 2013 році). Впродовж року з-під варти були звільнені за вироком суду 4 особи та 1 особу звільнено судом з-під варти в порядку заміни раніше обраного запобіжного заходу на заставу (у 2013 році з-під варти за вироком суду було звільнено 3 особи та 3 особи було звільнено з-під варти в порядку зміни раніше обраного запобіжного заходу).

В кожному з вказаних випадків судді дотримуються вимог кримінального процесуального законодавства в частині відповідності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою тяжкості пред'явленого обвинувачення (кримінально-правовій кваліфікації вчиненого), особі обвинуваченого та процесуальній необхідності.

Результати аналізу строків призначення та розгляду кримінальних справ Бердичівським міськрайонним судом свідчить, що основними причинами затримок при розгляді таких кримінальних справ (проваджень) є:

• неодноразові недоставляння підсудних, яких тримають під вартою, конвойною службою на судові засідання;

• неявка на судові засідання викликаних осіб, без яких розгляд справи неможливий (свідки, потерпілі, експерт, перекладач);

• невиконання постанов суду про примусовий привід підсудних, свідків, потерпілих;

• неявка прокурорів, захисників (адвокатів) обвинувачених;

• складність кримінальних справ, зумовлена значною кількістю учасників процесу, великим обсягом пред’явленого обвинувачення та доказів, які належить дослідити;

• тривалий час проведення експертиз (інколи понад рік);

• надмірна завантаженість суддів;

• заміна суддів з різних причин;

• перебування суддів у відпустках, на лікарняних, у відрядженнях, неможливість брати участь у розгляді справи згідно з ст.54 КПК 1960 р.

В основному судді призначають судові засідання двічі на місяць, що, безумовно, має сприяти оперативному розгляду кримінальних справ. Разом з тим, судовий розгляд не відбувається, зокрема, через не доставку підсудних, неявку прокурора, потерпілих, свідків, хворобу підсудного, захисника, зайнятість захисників у інших процесах. Також істотною причиною перенесення розгляду справ є невиконання або несвоєчасне виконання органами міліції значної частини ухвал та постанов суддів про привід потерпілих, свідків та підсудних.

З метою прискорення розгляду справ суддями виносяться постанови про привід, окремі постанови, які направляються для вжиття заходів реагування як на адресу керівництва місцевих правоохоронних органів так і на адресу керівників прокуратури Житомирської області та УМВС України в Житомирській області, ведеться листування з експертними установами відповідальними за проведення судових експертиз.

Окремо слід зауважити, що відповідно до норм чинного Кримінального процесуального кодексу України, велику роль у забезпеченні судового провадження відіграють його сторони: обвинувачення і захисту. Так, відповідно до положень ст.327 ч.2 КПК України, прибуття в суд перекладача, свідка, спеціаліста або експерта забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд при цьому сприяє сторонам провадження у забезпеченні явки таких осіб шляхом здійснення судового виклику.

При цьому сторони судового провадження не завжди дотримуються вказаного принципу, намагаючись перекласти відповідальність за явку таких осіб на суд та заявляючи неодноразові безпідставні клопотання про привід. У зв’язку з цим суддям слід суворо дотримуватись положень ст..ст.141-142 КПК України, відповідно до яких кожне клопотання про привід повинно бути належним чином мотивоване, зокрема у матеріалах справи повинно бути наявне підтвердження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом. У інших випадках таке клопотання задоволеним бути не може.

Також обговоренню на нараді суддів підлягає питання визначення порядку та підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання обвинувачених під вартою в ході судового розгляду справи. Зокрема, з позиції викладеній у таких рішеннях Європейського суду з прав людини як «ГЕРАЩЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ», «АНАТОЛІЙ РУДЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ», «БОРОТЮК ПРОТИ УКРАЇНИ», «БУРОВ ПРОТИ УКРАЇНИ» та інших вбачається, що суд зобов’язаний надавати оцінку ризикам та підставам для подальшого утримання обвинуваченої особи під вартою на кожній послідуючій стадії судового процесу, при ухваленні кожного рішення, яким визначається доцільність продовження строку дії такого запобіжного заходу.

У зв’язку з цим вбачається доцільним вимагати від сторони, яка порушує таке питання, належним чином мотивоване письмове клопотання, у якому повинно бути обґрунтовано неможливість застосування будь-яких інших, альтернативних запобіжних заходів.

Суддя Бердичівського

міськрайонного суду О.В.Дубцов