Узагальнення судової практики розгляду кримінальних проваджень (справ) щодо неповнолітніх за 2015 рік.

Узагальнення судової практики розгляду кримінальних проваджень (справ)

щодо неповнолітніх за 2015 рік.

            Злочинність  неповнолітніх завжди  була  і  залишається  гострою актуальною

правовою та суспільною проблемою, що постійно привертає увагу вчених і практиків.

            Вона є складовою загальної злочинності  та  засвідчує  тенденції її розвитку  в майбутньому.  Це зумовлено  не лише тим,  що  неповнолітні завжди визнавалися  злочинцями особливого роду, а й тим, що на сьогодні це одна з найбільш кримінально

уражених верств населення.

Соціально-економічна криза в Україні, безробіття, не вирішені завдання культурно-виховного характеру негативно впливають на формування молодого покоління. В окремих випадках ці явища зумовлюють відчуження неповнолітніх від офіційних інститутів соціалізації.

Розглядаючи проблему злочинності серед неповнолітніх, необхідно виділити сукупність обставин і факторів, що сприяють підвищенню її рівня. Неабияку роль відіграє сім'я, в якій виховується майбутній правопорушник (злочинець), а також активна профілактична та попереджувальна робота. Негативно впливає на підлітків відсутність контролю з боку суспільства (серед неповнолітніх спостерігається незайнятість, не всі з них відвідують навчальні заклади), алкоголізм і наркоманія серед однолітків, тощо.

Найбільш ефективним методом боротьби зі злочинністю неповнолітніх є запобігання їй. Це пріоритетне завдання правоохоронної системи нашої держави. Суспільство має не лише захистити себе від неповнолітніх правопорушників, а й водночас повернути до нормального життя тих, хто став на хибний шлях.

Велике значення для профілактики злочинності серед неповнолітніх має процесуальна діяльність судів, що розглядають кримінальні правопорушення. Правові заходи, які суди застосовують стосовно неповнолітніх, здатні реально запобігати вчиненню ними нових злочинів і сприяти виправленню підлітків. Здійснюючи правосуддя стосовно таких осіб, суди мають забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод як неповнолітнього підсудного, так й інших учасників процесу.

Особливе значення для запобігання та профілактики злочинів серед неповнолітніх мають кримінально-процесуальні, у тому числі й запобіжні заходи, що застосовуються до цієї категорії осіб, спрямовані на попередження злочинів та одночасне перевиховання підлітків. При здійсненні кримінального провадження щодо неповнолітніх потрібно забезпечувати точне й неухильне застосування діючого законодавства, своєчасний та якісний їх розгляд, керуватися Конституцією України, Кримінальним кодексом України (КК), Кримінальним процесуальним кодексом України (КПК), міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29 листопада 1985 року ("Пекінські правила"), а також враховувати практику Європейського суду з прав людини, запроваджуючи їх положення у вітчизняну правозастосовну практику.

На сьогодні у законодавстві України існують норми щодо здійснення правосуддя стосовно осіб, які не досягай 18-річного віку. Зокрема, кримінальне провадження щодо неповнолітніх здійснюється у загальному порядку з урахуванням особливостей, передбачених главою 38 КПК, та із дотриманням принципу забезпечення реалізації неповнолітніми      особами      права      користуватися      додатковими      гарантіями,

встановленими вітчизняним законом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо норми КПК суперечать такому міжнародному договору, застосуванню підлягають згідно із ч. 4 ст. 9 КПК положення відповідного договору.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, тому потрібно врахувати вимоги міжнародних правових актів, зокрема тих, які стосуються здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх. У міжнародно-правових актах наголошується на необхідності особливого захисту дітей та підлітків.

Проведене узагальнення засвідчило, що у 2015 році на розгляді Бердичівського міськрайонного суду перебувало загалом 35 кримінальних проваджень щодо злочинів скоєних 43 неповнолітніми, які розглядалось в порядку діючого Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, а також 3 кримінальні справи щодо 4 неповнолітніх осіб в порядку Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.

Аналіз результатів розгляду проваджень у справах щодо злочинів скоєних неповнолітніми засвідчив наступне.

Розгляд 21 з вказаних кримінальних проваджень і справ завершено у 2015 році, розгляд 1 провадження - вже у 2016 році, розгляд 15 проваджень і 1 справи триває.

При цьому, з ухваленням вироку завершено розгляд 16 проваджень щодо 17 неповнолітніх обвинувачених та розгляд 2 кримінальних справ щодо 2 неповнолітніх підсудних. З вказаних осіб абсолютно всі засуджені за скоєння корисливих злочинів, пов'язаних із заволодінням чужим майном (злочини, передбачені статтями 185, 186, 190, 289 КК України).

З неповнолітніх у провадженнях, які перебували на розгляді суду у 2015 році, звільнено від кримінальної відповідальності із закриттям щодо них проваджень з передачею неповнолітніх осіб на поруки колективів навчальних закладів (ЗОШ, ПТУ).

В апеляційному порядку у кримінальних справах та провадженнях щодо неповнолітніх, розглянутих Бердичівським міськрайонним судом у 2015 році, оскаржувалось 4 рішення. Жодного рішення Бердичівського міськрайонного суду змінено або скасовано не було, на розгляді в суді апеляційної інстанції залишається апеляція прокурора у кримінальному провадженні № 274/3637/14-к.

Судове провадження стосовно неповнолітніх осіб здійснювалося згідно з ч. 10 ст. 31 КПК виключно суддями, уповноваженими зборами суддів Бердичівського міськрайонного суду у порядку ст. 115 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх. Порушень вказаного порядку не виявлено.

Застосовані до неповнолітніх обвинувачених запобіжні заходи відповідали тяжкості злочинів, у яких вони обвинувачувались, особам обвинувачених та процесуальній необхідності. Так у 25 провадженнях запобіжні заходи до неповнолітніх взагалі не застосовувались. У 2 кримінальних справах було застосовано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, у 4 кримінальних провадженнях - у виді особистого зобов'язання, у 1 - домашній арешт. Такий виключний запобіжний

захід як тримання під вартою було застосовано до 7 осіб. Його застосування було пов'язане із скоєнням обвинуваченими тяжких та особливо тяжких повторних злочинів та ухиленням від суду.

Аналіз статистичних даних свідчить про те, що судді в цілому розглядають кримінальні провадження про злочини, вчинені неповнолітніми, у розумний строк, протягом якого намагаються забезпечити виконання відповідних процесуальних дій та належну підготовку справи до розгляду в судовому засіданні. Порушення розумних строків у справах про злочини, вчинені неповнолітніми, пояснюється складністю організації судового процесу під час їх розгляду, зокрема, неявкою обвинувачених, їх законних представників, захисників, свідків, потерпілих та їх представників у судове засідання, поданням учасниками процесу клопотань про перенесення слухання справи за різних обставин, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

В ході проведення узагальнення встановлено, що у 35 кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх, що перебували на розгляді у суді протягом 2015 рою.', призначено до підготовчого судового засідання з порушенням строків, установлених ст. 314 КПК України 2012 року - 1, призначено до судового розгляду з порушенням строків, установлених ст. 316 КПК України 2012 року - 12.

Для повної реалізації вимог, передбачених статтями 485, 487 КПК, судом надсилатися службі у справах дітей та кримінальній міліції у справах дітей повідомлення про початок судового провадження за участю неповнолітнього обвинуваченого та викликали їх в судове засідання. До участі у судових засіданнях залучались також батьки або інші законні представники неповнолітніх. У відповідності до пункту 1 ч. 2 ст. 52 КПК неповнолітньому обвинуваченому забезпечувалося його право на захист.

На виконання вимог ст.ст. 485, 487, 496 КПК всі матеріали кримінального провадження містили інформацію про особу неповнолітнього: відомості, що характеризують неповнолітнього, його поведінку в повсякденному житті, як до, так і після вчинення кримінального правопорушення, середовище, в якому він зростає, навчається, коло осіб, з якими спілкується, тощо.

Вироки щодо неповнолітніх судді Бердичівського міськрайонного суду ухвалювали, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. З Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК та розділу XI КК України. При ухваленні вироку судді також дотримувалися принципів законності, справедливості, обґрунтованості покарання. Судді максимально індивідуалізували покарання, призначаючи його конкретній неповнолітній особі за конкретне кримінальне правопорушення.

Покарання неповнолітнім призначалося з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи неповнолітнього та обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, тобто таке, що на думку судді максимально сприятиме досягненню мети покарання, яке полягає у виправленні неповнолітнього засудженого, його вихованні та соціальній реабілітації.

Ухвалюючи вирок судді ретельно і виважено аналізували відомості про особу неповнолітнього, отриману під час досудового та судового розгляду. Враховувалося, що вік неповнолітньої особи згідно з п. З ч. 1 ст. 66 КК є обставиною, яка пом'якшує покарання незалежно від того, чи досяг обвинувачений на час розгляду кримінального провадження повноліття, також й інші обставини, що перелічені у ч. 1 статті 66 КК України, а також обставини, які хоча й не зазначені у законі, але