Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Відповідно до п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованої законом від 17.07.97 №475/97 ВР, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Згідно з вимогами ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Із моменту ратифікації конвенції Україна взяла на себе низку зобов’язань у сфері захисту прав людини. Серед них відповідно до ст.ст. 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції Європейського суду з прав людини, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України. З метою врегулювання відносин, що виникають у зв’язку з обов’язком держави виконувати рішення Суду проти України, усунення причин порушення останньою норм конвенції, впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів захисту прав людини та створення передумов для зменшення кількості заяв до ЄСПЛ Верховною Радою прийнято закон «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV, у ст.17 якого наголошується, що суди при розгляді справ застосовують конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Оскільки, за змістом ст.124 Конституції, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а юрисдикція їх поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, основну роль у забезпеченні ефективного захисту прав і свобод громадян на національному рівні відведено саме судам. Пленум Верховного Суду в п.1 постанови «Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ» від 1.04.94 №3 звернув увагу на необхідність підвищення особистої відповідальності суддів за своєчасний та якісний розгляд судових справ, оскільки дотримання суддями встановлених законом строків розгляду є їхнім обов’язком. При цьому навмисне порушення процесуального закону чи несумлінність, які спричинили несвоєчасне слухання і тяганину при розгляді кримінальних або цивільних справ та істотно обмежили права і законні інтереси громадян, слід уважати, з урахуванням конкретних обставин, як неналежне виконання професійних обов’язків судді.
У сфері захисту прав людини у кримінальному судочинстві серед найбільш поширених проблем, що призводять до порушення конвенційних зобов’язань держави, продовжують залишатися тривалий судовий розгляд кримінальних справ (проваджень) судами через порушення однієї з основоположних загальних засад кримінального судочинства — дотримання розумного строку розгляду; прояви несумлінності у здійсненні правосуддя без затримок; недоліки судової практики, що спричиняють порушення права особи на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до практики ЄСПЛ обчислення строку провадження в кримінальній справі розпочинається з моменту винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого, затримання особи за підозрою у скоєні злочину чи допиту її як підозрюваного (навіть допиту особи як свідка, якщо з протоколу допиту вбачається, що на момент допиту слідчий уже підозрював допитуваного в причетності до конкретного злочину) залежно від того, яка із зазначених подій сталася раніше, і закінчується винесенням остаточного рішення в кримінальній справі. У п.253 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «момент, з якого ст.6 конвенції починає застосовуватись до «кримінальних» питань, залежить від обставин справи. Провідне місце, яке займає в демократичному суспільстві право на справедливий судовий розгляд, спонукає Суд надавати перевагу «сутнісній», а не «формальній» концепції «обвинувачення», про що йдеться в п.1 ст.6 (п.62 рішення ЄСПЛ від 18.01.2007 у справі «Шубінський проти Словенії».
Критерієм оцінювання розумності строку є складність справи, що може бути зумовлена як фактичними обставинами справи, так і різними правовими аспектами, пов’язаними зі справою опосередковано. Складність справи визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачених, підсудних та інкримінованих епізодів злочинної діяльності, характеру фактичних даних, що підлягають установленню, кількості учасників справи (потерпілих, свідків), обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення судового слідства, забезпечення допомоги перекладача, об’єднання матеріалів справи тощо.
Вимоги оперативності розгляду кримінальних проваджень у справах, у яких підсудного тримають під вартою, ґрунтуються на підвищених вимогах до розумного строку розгляду (з урахуванням виключного ступеня обмеження права особи на волю).
Вимоги про дотримання розумних строків провадження законодавчо закріплені у ст.28 КПК та відповідають наявній практиці ЄСПЛ і нормам конвенції стосовно дотримання прав людини у цій сфері. Зокрема, відповідно до ч.4 ст.28 КПК 2012 року кримінальне провадження щодо особи, яку тримають під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово. Підвищені вимоги до судового розгляду кримінальних справ у порядку КПК 1960 р. ґрунтуються на наявній практиці ЄСПЛ та мають враховуватися судами з огляду на положення ст.17 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV.
Проведене узагальнення та аналіз причин тривалого перебування в провадженні суддів Бердичівського міськрайонного суду кримінальних справ засвідчив наступне.
Так, станом на 01.01.2017р. на розгляді Бердичівського міськрайонного суду перебувало 27 кримінальних проваджень у яких 33 особи утримувалось під вартою.
Впродовж дев’яти місяців поточного року 17 з вказаних проваджень щодо 22 осіб було направлено на розгляд інших судів в порядку визначення підсудності (у зв’язку з неможливістю утворити склад суду), по 2 провадженням щодо 2 осіб судом прийнято рішення про зміну запобіжного заходу на більш м’який, завершено розгляд 4 кримінальних проваджень щодо 4 осіб.
Протягом 9 місяців 2017 року на розгляд Бердичівського міськрайонного суду надійшло 6 кримінальних проваджень у яких щодо 6 осіб було попередньо обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
1 з вказаних проваджень щодо 1 особи направлено на розгляд іншого суду в порядку визначення підсудності (у зв’язку з неможливістю утворити склад суду), та розгляд одного провадження щодо 1 особи завершено ухваленням вироку.
Таким чином, станом на 01.10.2017р. у провадженні Бердичівського міськрайонного суду лишається 8 кримінальних проваджень у яких 8 осіб утримуються під вартою. 7 з вказаних проваджень перебувають на розгляді суду понад 6 місяців.
Проведений аналіз причин тривалого розгляду кримінальних проваджень у яких обвинувачені перебувають під вартою засвідчив наступне.
В кожному з досліджених випадків, зважаючи на застосування до обвинувачених найсуворішого з можливих запобіжних заходів, суддями вживаються заходи до найшвидшого призначення та розгляду вказаної категорії кримінальних проваджень.
У переважній кількості випадків, відкладення судового розгляду зумовлюється об’єктивними причинами, що унеможливлюють проведення судових засідань та дослідження доказів у справі, або ж завершення судового процесу.
До таких причин належать:
Так, особливої гостроти у 2017 році набула проблема забезпечення доступу до правосуддя, пов’язана з катастрофічним зменшенням кількості працюючих суддів. Почерговий вихід суддів у відставку та закінчення повноважень на розгляд справ у суддів, які були призначені на посади в межах п’ятирічного строку, призвів до неодноразової зміни складів судів у кримінальних провадженнях щодо осіб, які перебувають під вартою. Наслідком цього також стала необхідність спрямування значної кількості таких справ на розгляд до інших судів, у зв’язку з неможливістю утворення складу суду у межах місцевого суду. Наразі, станом на 01.10.2017 року, у Бердичівському міськрайонному суді повноважним залишився лише один суддя, на розгляді якого загалом перебуває понад півтори тисячі проваджень. Дана кількість справ продовжує збільшуватись, оскільки забезпечити їх повноцінний та всебічний та своєчасний розгляд за вказаних обставин об’єктивно неможливо.
Також однією з найпоширеніших причин неодноразового відкладення розгляду справи являється неналежне виконання своїх процесуальних обов’язків учасниками процесу, або, навпаки, зловживання своїми процесуальними правами.
Виконуючи вимоги закону про безпосереднє дослідження доказів у кримінальному провадженні, у тому числі щодо обов’язковості допиту потерпілих та свідків саме в судовому засіданні, суди досить часто відкладають слухання справи для повторного виклику вказаних учасників процесу.
Незважаючи на звернення до правоохоронних органів за захистом свої порушених прав, до моменту судового розгляду справи, потерпілі інтерес до кримінального провадження нерідко втрачають. Тому суд змушений витрачати значний час та зусилля для їх пошуку, повідомлення про дати судових засідань, прийняті процесуальні рішення.
До свідків та обвинувачених, які свідомо ухиляються від явки до суду, судом застосовуються примусові приводи у судові засідання. В той же час, рівень виконання ухвал про примусовий привід та судових доручень є стабільно низьким. Їх, здебільшого, представники органів поліції не виконують. Рапорти із зазначенням причин, з яких неможливо забезпечити явку учасників судового процесу, часто надходять до суду вже після визначеної в ухвалі дати судового засідання. З боку органів прокуратури та керівництва відділів поліції належний контроль за виконанням таких ухвал суду відсутній.
Нерідкими є випадки неявки у судове засідання захисників у зв’язку з зайнятістю у інших судових процесах, за умови попереднього узгодження з ними дати проведення судового засідання.
Значна кількість справ відкладається судом у зв'язку з підготовкою учасників процесу до судових дебатів.
Ці причини набувають особливої гостроти, якщо учасники судового процесу проживають за межами області. Відкладення розгляду кримінальних проваджень з вказаних причин призводить до справедливого нарікання інших учасників процесу на зволікання розгляду справи, принижує авторитет правоохоронних органів та судової влади у спроможності своєчасного та справедливого розгляду справи.
В цьому світлі дуже важливим є належне реагування на подібні випадки зі сторони суду, що в умовах надмірної завантаженості забезпечується не завжди. Тому суддям необхідно максимально дисципліновано підходити до організації проведення судових засідань у кримінальних справах (провадженнях), за якими обвинувачені тримаються під вартою. Зокрема, недопустимими є випадки призначення судових засідань на час відпустки і навчання суддів, проведення семінарів, конференцій, призначення судових засідань на час перебування судді у нарадчій кімнаті або на час розгляду іншого провадження. Крім цього, слід неухильно виконувати вимоги законодавства щодо інформування органів прокуратури та адвокатури про випадки неявки прокурорів та/або захисників на судові засідання без поважних причин, а також визнавати неявку цих учасників з поважних причин лише у випадку відповідного документального підтвердження.
Суддя Бердичівського
міськрайонного суду О.В. Дубцов
_03_03.png)
