Узагальнення строків призначення та розгляду справ, у яких підсудні перебувають під вартою за 9 місяців 2013 рік

Узагальнення строків призначення та розгляду справ, по яких підсудні перебувають

під вартою за 9 місяців 2013 року.

Відповідно до п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованої законом від 17.07.97 №475/97 ВР, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Згідно з вимогами ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Із моменту ратифікації конвенції Україна взяла на себе низку зобов'язань у сфері захисту прав людини. Серед них відповідно до ст.ст. 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції Європейського суду з прав людини, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України. З метою врегулювання відносин, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконувати рішення Суду проти України, усунення причин порушення останньою норм конвенції, впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів захисту прав людини та створення передумов для зменшення кількості заяв до ЄСПЛ Верховною Радою прийнято закон «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, у ст.17 якого наголошується, що суди при розгляді справ застосовують конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Оскільки, за змістом ст.124 Конституції, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а юрисдикція їх поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, основну роль у забезпеченні ефективного захисту прав і свобод громадян на національному рівні відведено саме судам. Пленум Верховного Суду в п.1 постанови «Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ» від 1.04.94 №3 звернув увагу на необхідність підвищення особистої відповідальності суддів за своєчасний та якісний розгляд судових справ, оскільки дотримання судцями встановлених законом строків розгляду є їхнім обов'язком. При цьому навмисне порушення процесуального закону чи несумлінність, які спричинили несвоєчасне слухання і тяганину при розгляді кримінальних або цивільних справ та істотно обмежили права і законні інтереси громадян, слід уважати, з урахуванням конкретних обставин, як неналежне виконання професійних обов'язків судді.

У сфері захисту прав людини у кримінальному судочинстві серед найбільш поширених проблем, що призводять до порушення конвенційних зобов'язань держави, продовжують залишатися тривалий судовий розгляд кримінальних справ (проваджень) судами через порушення однієї з основоположних загальних засад кримінального судочинства — дотримання розумного строку розгляду; прояви несумлінності у здійсненні правосуддя без затримок; недоліки судової практики, що спричиняють порушення права особи на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до практики ЄСПЛ обчислення строку провадження в кримінальній справі розпочинається з моменту винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого, затримання особи за підозрою у скоєні злочину чи допиту її як підозрюваного (навіть допиту особи як свідка, якщо з протоколу допиту вбачається, що на момент допиту слідчий уже підозрював допитуваного в причетності до конкретного злочину) залежно від того, яка із зазначених подій сталася раніше, і закінчується винесенням остаточного рішення в кримінальній справі. У п.253 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «момент, з якого ст.6 конвенції починає застосовуватись до

«кримінальних» питань, залежить від обставин справи. Провідне місце, яке займає в демократичному суспільстві право на справедливий судовий розгляд, спонукає Суд надавати перевагу «сутнісній», а не «формальній» концепції «обвинувачення», про що йдеться в п.1 ст.6 (п.62 рішення ЄСПЛ від 18.01.2007 у справі «Шубінський проти Словенії».

Критерієм оцінювання розумності строку є складність справи, що може бути зумовлена як фактичними обставинами справи, так і різними правовими аспектами, пов'язаними зі справою опосередковано. Складність справи визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачених, підсудних та інкримінованих епізодів злочинної діяльності, характеру фактичних даних, що підлягають установленню, кількості учасників справи (потерпілих, свідків), обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення судового слідства, забезпечення допомоги перекладача, об'єднання матеріалів справи тощо.

Вимоги оперативності розгляду кримінальних проваджень у справах, у яких підсудного тримають під вартою, ґрунтуються на підвищених вимогах до розумного строку розгляду (з урахуванням виключного ступеня обмеження права особи на волю).

Вимоги про дотримання розумних строків провадження законодавчо закріплені у ст.28 КПК та відповідають наявній практиці ЄСПЛ і нормам конвенції стосовно дотримання прав людини у цій сфері. Зокрема, відповідно до ч.4 ст.28 КПК 2012 року кримінальне провадження щодо особи, яку тримають під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово. Підвищені вимоги до судового розгляду кримінальних справ у порядку КПК 1960 р. ґрунтуються на наявній практиці ЄСПЛ та мають враховуватися судами з огляду на положення ст.17 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІУ.

За період, що аналізується в провадженні Бердичівського міськрайонного суду знаходилося 32 справи, які розглядалися по КПК 1960 року, 31 провадження по КПК 2012 року по яких підсудні (обвинувачені) перебували під вартою. З них судом розглянуто 22 справи в порядку КПК 1960 року, 16 проваджень в порядку КПК 2012 року.

Проведене узагальнення свідчить, що в кожному випадку судді дотримуються вимог кримінального процесуального законодавства в частині відповідності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою тяжкості пред'явленого обвинувачення (кримінально-правовій кваліфікації вчиненого), особі обвинуваченого та процесуальній необхідності.

Результати аналізу строків розгляду кримінальних справ судом у порядку КПК 1960 р. стосовно осіб, яких тримають під вартою свідчить, що основними причинами затримок при розгляді таких кримінальних справ (проваджень) є:

•  неодноразові недоставляння підсудних, яких тримають під вартою, конвойною службою на судові засідання;

•  неявка на судові засідання викликаних осіб, без яких розгляд справи неможливий (свідки, потерпілі, експерт, перекладач);

•  невиконання постанов суду про примусовий привід підсудних, свідків, потерпілих;

•  неявка прокурорів; неявка захисників (адвокатів) підсудного;

• невиконання судових доручень (ст.315 КПК 1960 р.);

•  складність кримінальних справ, зумовлена значною кількістю учасників процесу,
великим обсягом пред'явленого обвинувачення та доказів, які належить дослідити;

•  тривалий час проведення експертиз (інколи понад рік);

•  надмірна завантаженість суддів;

•  заміна суддів у зв'язку із закінченням їхніх повноважень;

•  перебування суддів у відпустках, на лікарняних, у відрядженнях, неможливість брати участь у розгляді справи згідно з ст.54 КПК 1960 р.

Відповідно до ч.І ст.260 КПК 1960 р. головуючий в судовому засіданні керує судовим засіданням, спрямовуючи судове слідство на забезпечення здійснення сторонами своїх прав, усуває з судового слідства все те, що не стосується розглядуваної справи, і забезпечує належний рівень судового процесу.

Незважаючи на те, що основною причиною тривалого розгляду справ суддями є існування об'єктивних причин, що унеможливлюють проведення судових засідань, або завершення судового розгляду справ по суті, трапляються випадки відкладення судових засідань суддями у зв'язку з неналежною організація ними процесу судового розгляду.

Необхідно зважати на те, що відповідно до ст.253 КПК 1960 р. саме на суд покладено обов'язок організаційного забезпечення розгляду кримінальної справи. Вимоги значно вищі в разі тримання підсудних під вартою. Крім того, підсудних доставляє в судове засідання конвойна служба, що вимагає значних організаційних заходів та витрат з державного бюджету.

В основному судді призначають судові засідання двічі на місяць, що, безумовно, має сприяти оперативному розгляду кримінальних справ, у яких підсудним обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Проте трапляються випадки, коли у зв'язку із належним плануванням роботи судовий розгляд не відбувається, зокрема, через не доставку підсудних, неявку прокурора, потерпілих, свідків, хворобу підсудного, захисника. Також істотною причиною перенесення розгляду справ є невиконання або несвоєчасне виконання органами міліції значної частини ухвал та постанов суддів про привід потерпілих, свідків та підсудних. Судді не завжди належним чином реагують на факти невиконання їхніх вимог і не порушують питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності винних у цьому працівників органів внутрішніх справ (справа №1-210/11, №0603/5479/12, №0603/3622/12, №0603/7135/12, №0603/7600/12, №0603/4382/12, №0603/3907/12...).

Оскільки під час судового розгляду кримінальної справи (провадження) обов'язок з дотримання розумних строків покладено саме на суд, він зобов'язаний забезпечити належним чином явку учасників процесу. Крім цього, враховуючи те, що до підсудного (обвинуваченого) обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на суд покладено підвищений обов'язок контролювати ефективність здійснюваних заходів із забезпечення оперативності судового розгляду.

Суддям необхідно максимально дисципліновано підходити до організації проведення судових засідань у кримінальних справах (провадженнях), за якими підсудні (обвинувачені) тримаються під вартою. Зокрема, недопустимими є випадки призначення судових засідань на час відпустки і навчання суддів, проведення семінарів, конференцій; призначення судових засідань на час перебування судді у нарадчій кімнаті або на час розгляду іншої кримінальної

справи (провадження). Крім цього, слід неухильно виконувати вимоги законодавства щодо інформування органів прокуратури та адвокатури про випадки неявки прокурорів та/або захисників на судові засідання без поважних причин, а також визнавати неявку цих учасників з поважних причин лише у випадку відповідного документального підтвердження.

Узагальнення необхідно обговорити на нараді суддів.