flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики розгляду цивільних справ про земельні спори за 2014 рік

                                      УЗАГАЛЬНЕННЯ

    судової практики розгляду цивільних справ про земельні спори за 2014 рік

Метою даного узагальнення є аналіз вивчення правильності застосування чинного законодавства, що регулює питання розгляду цивільних справ з розгляду земельних спорів, виявлення складних і неоднозначних питань у судовій практиці вирішення відповідних спорів, з'ясування можливих шляхів їх вирішення.

В узагальненні проаналізовано практику розгляду Бердичівським міськрайонним судом спорів, пов'язаних із земельними правовідносинами, за 2014 рік.

Земельні правовідносини являють собою суспільні відносини, що виникають у сфері взаємодії суспільства з навколишнім природним середовищем і врегульовані нормами земельного права.

Саме через земельні правовідносини виявляється ступінь реальності та ефективності земельно-правових норм, оскільки будь-які правовідносини становлять механізм дії правових норм, у якому поведінка суб'єктів права спрямовується у потрібне для держави русло (наприклад, власник земельної ділянки використовує її на свій розсуд, і втручання в його діяльність заборонено). Однак свободу господарської експлуатації землі закон спрямовує у русло додержання цільового призначення даного угіддя, ефективності використання, підвищення родючості тощо, і якщо власник не бажає застосовувати даний режим використання, то його право власності на земельну ділянку може бути припинено.

Земельні правовідносини можна класифікувати за інститутами земельного права та залежно від їх матеріального або процесуального характеру.

До першої групи належать: земельні правовідносини у сфері власності на землю; правовідносини з приводу прав на землю, похідних від права власності; правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням права загального користування землею; правовідносини у галузі управління використанням і охороною земель; охоронні земельні правовідносини.

Земельні правовідносини у сфері власності на землю є основоположними, адже у багатьох випадках вони визначають зміст інших видів правовідносин. Встановлення тієї чи іншої форми власності на землю здійснюється при приватизації державних або комунальних земель, укладенні будь-яких угод щодо землі, при конфіскації земель тощо.

Земельні правовідносини поділяються на матеріальні і процесуальні. Матеріальні - передбачені нормами, що встановлюють права та обов'язки суб'єктів земельних відносин (наприклад, право на отримання земельної ділянки, обов'язок підвищувати родючість ґрунтів, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок). Процесуальні регламентуються нормами, що встановлюють порядок виникнення, зміни і припинення оскарження рішень державних органів, процедура розгляду земельних спорів).

       На практиці земельні правовідносини виявляються як складне співвідношення різних видів.

Земельні спори - це вид правовідносин, пов'язаних із розв'язанням розбіжностей, які випливають з порушення права власності та права користування земельною ділянкою, а також відводом або вилученням землі, що виникають між власниками землі та землекористувачами, іншими особами, органами місцевого самоврядування та державними органами, що здійснюють управління земельними ресурсами.

Чинний Земельний кодекс України не визначає всі можливі види земельних спорів, проте, він перераховує категорії (види) земельних спорів, які підлягають вирішенню тим чи іншим компетентним органом.

Відповідно до ч.І ст.158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Перелік органів, які уповноважені розглядати ти вирішувати земельні спори, є вичерпним і поширювальному тлумаченню не підлягає.

Виключно судами вирішуються-земельні спори щодо:

-  володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб;

-  розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей (ч.2 ст. 158 Земельного Кодексу України).

Відповідно до основних способів захисту будь-який, у тому числі земельних, прав, визначених у ст.16 Цивільного кодексу України та які застосовують суд, способами захисту прав на земельні ділянки виступають:

            а)   визнання прав;

б)  відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення
прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють
небезпеку порушення прав;

           в)  визнання угоди недійсною;

г)   визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів
місцевого самоврядування;

          ґ)  відшкодування заподіяних збитків;

           д)  застосування інших, передбачених законом способів.

Аналіз статистичних даних

В 2014 році на розгляді Бердичівського міськрайонного суду перебувало 43 спори, що виникають із земельних правовідносин:

суддя Щербак Д.С. - 10 справ; суддя Хавронюк О.Л. - 7 справ; суддя Хуторна І.Ю. - 6 справ; суддя Потапова Т.М. - 5 справ;


суддя Зайцев А.В. - 5 справ; суддя Корбут В.В. - 5 справ; суддя Замега О.В. - 5 справ.

Із загальної кількості розглянутих у 2014 році справ (1672) позовного провадження, лише 2,6% (43 справи) складали спори, що виникають із земельних правовідносин.

З ухваленням рішення розглянуто 33 справи або 77% справ даної категорії:

із  задоволенням  позовних  вимог -  28   справ   або   84,8%  з  числа розглянутих з винесенням рішення;

залишено без розгляду - 9 справ або 20,9%;

закрито провадження по 1 справі або 2,3%;

залишилися   нерозглянутими   15   справ,   або   34,8%,   в  тому  числі

зупинено провадження по 4 справам, або 9,3%;

з ухваленням заочного рішення розглянуто 1 справу або 2,3%.

з порушенням строків, встановлених ЦПК України розглянуто 19 справ, або 44,1%».

За результатами проведеного узагальнення встановлено, що в провадженні Бердичівського міськрайонного суду перебувала наступні види земельних спорів:

Спори про визнання права власності на земельну ділянку - 22 справи .

Даний вид спорів є найчисельнішим. Визнання права як спосіб захисту за своєю природою може бути реалізоване лише в юрисдикційному порядку, але не шляхом здійснення позивачем якихось самостійних однобічних дій. Вимога позивача щодо визнання права зазвичай спрямована не до відповідача, а до суду, який повинен офіційно підтвердити наявність чи відсутність у позивача оспорюваного права. Реалізація даного права на захист здійснюється шляхом подання позову про визнання за особою конкретного земельного права - найчастіше права власності чи права землекористування.

Наприклад справа №274/5678/13-ц за позовом Наумчук Марії Федорівни до Швайківської сільської ради. Позивачка звернулася в суд з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на 1/2 частки земельної ділянки площею 2,4077 га, розташованої на території Швайківської сільської ради Бердичівської району в порядку спадкування після смерті матері Наумчук Л.І., і належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №157319. Після її звернення в нотаріальну контору з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, постановою державного нотаріуса від 06.09.2013 року їй було відмовлено у вчиненні цієї нотаріальної дії, оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку не зберігся, тому вона була змушена звернутись до суду з даним позовом. Судовим рішенням від 13.01.2014 року позов задоволено.

 


Спори    про   визнання    недійсним   державного   акту   на   право власності на земельну ділянку, та/або скасування державної реєстрації -9 справ.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України). Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Наприклад справа №274/4041/14 -ц за позовом Супронюка Анатолія Васильовича до Управління Держкомзему у Бердичівському районі, Бердичівської районної державної адміністрації. Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №141982, виданого 20.06.2006 року на його ім'я, площею 3,0309 га в адміністративних межах Райгородецької сільської ради Бердичівського району та скасування його державної реєстрації в Книзі реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку, реєстраційний номер 010620400430. Позовні вимоги мотиву в тим, що отриманий ним державний акт, виданий на підставі розпорядження Бердичівської райдержадміністрації № 411 від 17.09.2004 року, яке втратило чинність, у зв'язку з прийняттям розпорядження № 40 від 24.01.2007 року на підставі протесту Житомирського природоохоронного прокурора, тому державний акт є недійсним. Бердичівською райдержадміністрацією прийняте розпорядження №223 від 25.04.2008 року „Про затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП „Райгородок" та видачі державних актів власникам сертифікатів на право власності на земельну частку (пай), однак у видачі державного акту йому відмовлено, оскільки попередній державний акт може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку. Судовим рішенням від 23.09.2014 року позов задоволено.

Спори про визнання недійсним договору оренди, скасування його державної реєстрації - 4 справи

При розгляді спорів про визнання договорів оренди землі недійсними суди загальної юрисдикції керуються правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 25 грудня 2013 року по справі №6-78цс13. Як наслідок, особлива увага приділяється вивченню питання, яке саме право позивача порушено у зв'язку з відсутністю в договорах оренди істотних умов, передбачених у Законі України "Про оренду землі".

Наприклад, справа №274/3088/14-ц за позовом приватного підприємства "Кароля" до фермерського господарства "Віктор Д", Буханістої Зінаїди Іванівни про визнання договору оренди недійсним, скасування державної реєстрації речового права. Позивач просить визнати недійсним договір оренди землі, укладений 01.11.2013   року між відповідачами по справі, скасувати державну реєстрацію вказаного договору. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне: 27.12.2010 року між позивачем та відповідачем Буханістою 3.1. був укладений договір оренди землі, належної позивачці, строк дії договору був встановлений 10 років. З моменту укладення договору і до 2014 року позивач використовував орендовану земельну ділянку за призначенням, сплачував орендну плату, в тому числі і восени 2013 року. Позивачу стало відомо, що 01.11.2013 року відповідачі уклали між собою договір оренди земельної ділянки, що перебувала в оренді позивача, речове право оренди землі відповідач зареєстрував в реєстраційній службі. Такі дії відповідачів порушили законне право позивача на володіння і користування орендованою земельною ділянкою, укладений між ними договір не відповідає вимогам закону. Рішенням від 28.11.2014 року позов задоволено.

Спори про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - З справи.

Спори про визнання права на приватизацію земельної ділянки - 2 справи.

Спори про визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію -1 справа.

Спори про визнання меж земельної ділянки - 1 справа.

Спори про встановлення порядку користування земельною ділянкою -1 справа.

За результатами розгляду даної категорії справ суддями Бердичівського міськрайонного суду по 28 справам було винесено рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог, в 5 справах відмовлено в задоволені вимог позивача, у 9 справах суддями були винесені ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, в 1 справах провадження по справі закрито, в зв'язку з відмовою позивача від позову. В 3 справах провадження було зупинено.

В апеляційному порядку було оскаржено 4 справи, з яких : цивільна справа за позовом Ворони М.К. до Манько Н.В., Хаврича Л.П., Бердичівської міської ради, управління Держземагенства у Бердичівському районі про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із сумісними землекористувачами ( головуючий -суддя Хавронюк О.Л.). рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 14.03.2014 року Вороні М.К. відмовлено у задоволенні позову. Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 15.04.2014 року рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14.03.2014 року залишено без змін.

Цивільна справа за позовом Король В.В. до Короля М.О. про поділ земельної ділянки ( головуючий - суддя Корбут В.В.). Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 11.12.2013 року позов Король В.В. задоволено. Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 27.01.2014 року рішення Бердичівського міськрайонного суду від 11.12.2014 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції стало неповне з'ясування судом обставин, що мали значення для вирішення справи ( ч. 1 ст. 309 ЦПК України).

Цивільна справа за позовом Іванковецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області до Лізенкова О.О. про покладення обов'язку звільнити земельну ділянку та привести її у первісний стан ( головуючий - суддя Хавронюк О.Л. ) Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14.11.2013 року позов задоволено. Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 14.01.2014 року рішення Бердичівського міськрайонного суду від 14.1.2013 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Підставою для скасування рішення першої інстанції стало те, що позивачем не було доведено факт належності спірної земельної ділянки Іванковецькій сільській раді, тому суд 1-ї інстанції дійшов помилкового висновку про порушення прав останньої, як власника земельної ділянки внаслідок її самовільного використання Лізенковим О.О. станом на березень 2013 року. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.06.2014 року рішення Бердичівського міськрайонного суду від 14.11.2013'року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 14.01.2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав порушення судами норм матеріального права.

Цивільна справа за позовом Котовського М.П. до Шишко Р.М., Бердичівської міської ради, управління Держземагенства в Бердичівському районі Житомирської області про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем ( головуючий -суддя Корбут В.В. ).Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.05.2014 року відмовлено у задоволенні позову Котовського М.П. до Шишко Р.М., Бердичівської міської ради, управління Держземагенства в Бердичівському районі Житомирської області про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем. По справі винесено окрему ухвалу на адресу Бердичівської міської ради для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли порушенню статті 158 ЗК України при розгляді заяв Котовського М.П. про вирішення спору між ним та Шишко Р.М. щодо меж земельної ділянки, яка знаходиться по вул. Гірській, 45 у м. Бердичеві.

В апеляційній скарзі Бердичівська міська рада просила скасувати дану окрему ухвалу, посилаючись на те, що вона є необгрунтованою та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства. Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 05.08.2014 року окрему ухвалу Бердичівського міськрайонного суду від 30.05.2014 року залишено без змін.

Результати проведеного узагальнення свідчать про те, що судді Бердичівського міськрайонного суду переважно правильно та з дотриманням вимог норм цивільно-процесуального законодавства розглядали справи даної категорії. Розгляд даної категорії справ здійснювався суддями у встановлені


законодавством строки, однак для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі, а тому на час проведення експертизи провадження у справі зупиняється, до надання відповідних експертних висновків.

Підводячи підсумок слід зазначити, що при розгляді справ даної категорії судді Бердичівського міськрайонного суду в повному обсязі з'ясовували обставини справи, права і обов'язки сторін, перевіряли обґрунтованість їх доводів та заперечень, давали належну оцінку зібраним доказам. Судді суворо дотримувались вимог процесуального законодавства на стадії прийняття позовних заяв та підготовки справ до розгляду, перевіряли відповідність заяв вимогам статей 119,120 ЦПК України. Не допускали випадків прийняття заяв без визначення ціни позову, без сплати судового збору.

Даний аналіз пропоную обговорити на зборах суддів Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області .


 

Суддя   Бердичівського

міськрайонного суду                                              Хуторна І.Ю.