Роз’яснення щодо порядку застосування засобів аудіо, відео запису та фото, кінозйомки під час судового засідання

Прогресс не стоїть на місці і давно вже відійшли в історію ті часи коли зафіксувати перебіг якоїсь події можна було лише за допомогою олівця та паперу. Різноманітність сучасних технічних засобів значно розширює такі можливості, що вимагає вироблення певних правил їхнього застосування під час судових засідань з метою належного забезпечення прав усіх учасників процесу.

До недавнього часу таке регулювання здійснювалося лише на рівні процесуальних кодексів (крім господарського та КупАП, де зазначене питання взагалі оминається) і фактично зводилося до того, що у відкритому судовому засіданні учасники могли використовувати портативні аудіозаписуючі пристрої, та з дозволу суду і за наявності згоди сторін у справі (крім тих, що є суб’єктами владних повноважень) могла використовуватися стаціонарна аудіо техніка та проводитися фото, відео, кіно зйомка а також пряма трансляція засідання.

Такий підхід більшою мірою орієнтований на права учасників процесу, які зазвичай не прагнуть розголосу подробиць свого приватного життя, що справляло враження закритості системи правосуддя від громадьскості.

Виправити становище мала б нова редакція статті 11 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», яка передбачає, що учасники судового процесу, інші особи, присутні у залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, установлених законом. Та із застосуванням її положень на практиці виникають деякі запитання. Власне, про які обмеження йдеться?

На перший погляд відтепер не потрібно ніякого дозволу суду чи згоди сторін і будь-яка людина може прийти до зали суду і знімати, наприклад, все на свій мобільний телефон. Але ж із прийняттям нової редакції ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» зміни до відповідних процесуальних кодексів внесені не були. А саме процесуальні кодекси містять спеціальні норми, яким надається перевага у застосувані перед загальними нормами вищезгаданого закону. І наявність застереження про урахування обмежень, установлених законом якраз і відповідає цьому. Тобто лише в справах про адміністративні правопорушення та в господарських справах, де відповідне регулювання на рівні процесуальних кодексів відсутнє, можна напряму посилиатися на ст. 11 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» та без окремого дозволу проводити фото, кінозйомку і відео, аудіозапис.

Також слід пам’ятати, що відповідно до ст. 307 ЦКУ фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. А тому дозвіл на проведення зйомок під час судового засідання може бути обмежений вимогою не знімати певних осіб, які висловили таке бажання.

Важливим аспектом є і можливість проведення судового засідання за певних передбачених законом обставин в закритому режимі. Так, суд ухвалою може оголосити судове засідання або його частину закритими з метою нерозголошення державної чи іншої таємниці, що охороняється законом, захисту особистого та сімейного життя людини, в інтересах малолітньої чи неповнолітньої особи, а також в інших випадках, установлених законом. 

Отже, з огляду на вищевикладене, для уникнення непорозумінь видається доцільним і надалі застосовувати усталену практику заявляння клопотань на дозвіл відео запису та фото, кінозйомки в судовому засіданні під час розгляду цивідьних, кримінальних, адміністративних справ.